Як люди, ми маємо вроджену потребу в соціальному контакті, що давно вивчено і викладено у літературі з соціальної психології. Дійсно, дослідник Метью Ліберман заходить настільки так далеко, щоб стверджувати, що людська потреба у контакті з іншими настільки ж фундаментальна, як і наша потреба в їжі, воді або притулку. Тим не менш, концепції соціального контакту, здається, в значній мірі не вистачає, або в кращому випадку вона є запізнілою, у більшій частині планів щодо віртуальних центрів оцінки та розвитку (ВЦОР). Це можна зрозуміти, якщо ми розглянемо темпи розвитку процесів і платформ, значною мірою обумовлені технологічними можливостями і, звичайно, загострені впливом пандемії. По-перше, основна увага приділяється більш відчутним, практичним аспектам проектування та виконання – логістиці, початковим комунікаціям, навчанню тощо. Але як щодо того, як оцінюваний насправді відчуває себе у своїй ролі?

Зворотній зв'язок і досвід свідчать про те, що віртуальне середовище може бути особливо ізолюючим для учасників (кандидатів та оцінювачів). Питання, які можна було б легко вирішити, швидко загострюються, оскільки люди втрачають неформальні точки дотику один з одним – точки, які давали відчути, що учасники є частиною дійсно спільного досвіду. Центри оцінювання – це важлива можливість побудови бренду, ключ для взаємодії з компанією та створення правильного враження, образу, який ви хочете змалювати. Аналогічним чином, нетворкінг і побудова зв'язків зі старшими амбасадорами по всій організації часто є ключовою метою багатьох центрів розвитку. Тим не менш, у кінцевому рахунку, ми, здається, втратили бачення картини «від початку до завершення», вивчаючи повсякденні нюанси і не помічаючи важливість менш відчутних (або специфічних для ассессментів) точок дотику – серед яких можливість випити кави разом, вийти на вечерю, або просто взяти п'ять хвилин, щоб перезавантажитись.

Віртуальні Центри оцінки і розвитку неминуче створюють додатковий виклик через те, що учасники можуть сприймати подію з декількох різних часових поясів. Також те, що доречно, а що ні, може відрізнятися в залежності від очікуваного результату. Однак, там, де це можливо, пропонуємо приділити належну увагу тому, що можна зробити, щоб об'єднати людей з різних локацій за межами власне оціночної діяльності. Ось кілька порад:

#1—Дотримуйтесь особистісного підходу

Переконайтеся, що початковий вітальний брифінг і закриття центру залишаються груповим заходом, де всі учасники збираються разом. Зробіть це значущим і впливовим. Ви можете попросити керівника організації, або відповідних інших, виступити на початку і наприкінці і, наприклад, розповісти про їхній досвід. Якщо є час, попросіть оцінювачів теж розказати одним або двома реченнями про себе (або подію).

#2 – Створення спільних можливостей

Там, де це доречно, будуйте протягом дня в кулуарах групову діяльність, не пов’язану з оцінюванням. Це можуть бути віртуальні криголами, групові дебрифи чи сеанси аналітичних оглядів або групове завдання, яке відбувається протягом усього заходу, і в якому учасникам потрібно працювати разом між вправами для досягнення певного результату. Ви також можете переглянути структуру та формат самих вправ з оцінки , наприклад, чи є цінність у розширенні групової дискусії, з додаванням подальшої роботи у парах.

#3 - Полегшуйте контакти

Знайдіть можливості відтворити неформальні точки дотику для учасників і для побудови їх контактів. Наприклад, заплануйте віртуальні кава-брейки для невеликих груп між заходами або проведіть віртуальну вечерю в кінці дня. Ви можете відкрити неформальний окремий чат для будь-якого обговорення у межах загальних комунікацій або для вирішення питань, і який заохочує людей простягнути руку один одному в даний момент ("хтось хотів би швиденько попити кави?").

#4—Будьте чесними

Де це можливо, заздалегідь поговоріть з учасниками центру – індивідуально чи в рамках групового брифінгу – щоб дати їм якомога більше розуміння того, як він буде працювати і, що важливо, як це може відчуватися. Дайте учасникам можливість ставити запитання і надайте їм повну інформацію, окреслюючи які процеси, структури або заходи, які ви додали, щоб вони могли просто спілкуватися з іншими протягом усього заходу.

Що б ви не вирішили при розробці та запуску ВЦОР, пам'ятайте, що соціальний контакт – досвід відчуття близькості та зв'язку з іншими – є базовою потребою людини. Давайте не будемо робити це запізно.

Дізнайтеся більше про Центр оцінки та розвитку SHL.

 

АВТОР Ріан Блашковіч - дипломований психологом і головний консультант SHL за спеціальністю «Управління талантами». Співпрацює з організаціями більше 15 років, щоб допомогти їм краще зрозуміти і використовувати свій найбільший актив - людей. Використовує свій досвід з розвитку лідерства та коучингу, щоб реалізувати свою пристрасть до поєднання людей зі своєю метою, допомагаючи людям знаходити сенс і приналежність у своїй роботі.

Оригінал статті доступний на сайті shl.com